Статистика
Три роки поспіль чисельність в’язнів не зменшується. За даними Державної пенітенціарної служби, число засуджених тільки за два останніх роки зросло з 108,2 тис. осіб до 115,1 тис. осіб, в тому числі у 2011 році більше як на одну станом на 01.01.2012 р. тисячу засуджених. В 2011 році відновився ріст числа засуджених жінок: їх за гратами 6862 проти 6731 рік тому. Зменшується тільки число засуджених в виховних колоніях – їх за гратами 1329 осіб, з них 868 неповнолітніх.
Відповідальність за такий ріст несуть дві державні інституції – суди, які спрямовують до в’язниць таку велику чисельність засуджених, та Державна пенітенціарна служба, яка не використовує ті механізми, які б дозволили їй зменшити число в’язнів, зокрема, умовно-дострокове звільнення.
З СІЗО вийшли на волю у 2011 році 14 314 осіб, при чому 5 943 отримали покарання, не пов’язані з позбавленням волі.
У в’язницях особи, які не вперше засуджені, складають біля 52% всіх засуджених в’язнів.

Умови тримання ув’язнених
Умови тримання в’язнів у 2011 році майже не змінилися і залишаються вельми аскетичними. Значною мірою вони залишаються такими через брак фінансування відомства, але нерідко це доповнюється байдужістю до покращення стану, іноді жахливого, або безпорадністю керівництва окремих установ виконання покарань. Керівники відомства про проблеми говорять обережно, бо спрацьовує традиція не жалітись та говорити, що загалом все добре. Дійсний стан з умовами тримання дізнатися важко, бо представників громадськості часто не допускають в колонії, а коли таке трапляється потім жаліються, що ті говорять тільки про негаразди. Закритість системи породжує сумніви у тому, що повідомляють про умови тримання представники системи.

Статистика
Три роки поспіль чисельність в’язнів не зменшується. За даними Державної пенітенціарної служби, число засуджених тільки за два останніх роки зросло з 108,2 тис. осіб до 115,1 тис. осіб, в тому числі у 2011 році більше як на одну станом на 01.01.2012 р. тисячу засуджених. В 2011 році відновився ріст числа засуджених жінок: їх за гратами 6862 проти 6731 рік тому. Зменшується тільки число засуджених в виховних колоніях – їх за гратами 1329 осіб, з них 868 неповнолітніх.
Відповідальність за такий ріст несуть дві державні інституції – суди, які спрямовують до в’язниць таку велику чисельність засуджених, та Державна пенітенціарна служба, яка не використовує ті механізми, які б дозволили їй зменшити число в’язнів, зокрема, умовно-дострокове звільнення.
З СІЗО вийшли на волю у 2011 році 14 314 осіб, при чому 5 943 отримали покарання, не пов’язані з позбавленням волі.
У в’язницях особи, які не вперше засуджені, складають біля 52% всіх засуджених в’язнів.

Умови тримання ув’язнених
Умови тримання в’язнів у 2011 році майже не змінилися і залишаються вельми аскетичними. Значною мірою вони залишаються такими через брак фінансування відомства, але нерідко це доповнюється байдужістю до покращення стану, іноді жахливого, або безпорадністю керівництва окремих установ виконання покарань. Керівники відомства про проблеми говорять обережно, бо спрацьовує традиція не жалітись та говорити, що загалом все добре. Дійсний стан з умовами тримання дізнатися важко, бо представників громадськості часто не допускають в колонії, а коли таке трапляється потім жаліються, що ті говорять тільки про негаразди. Закритість системи породжує сумніви у тому, що повідомляють про умови тримання представники системи.

Медичні проблеми в’язнів
Чи не найболючіша проблема тримання засуджених – медичні послуги.
З одного боку відомством вживаються заходи для покращення, закуповується обладнання. Натомість забезпеченість ліками на низькому рівні, смертність в установах відомства різко зросла у 2011 році – з 808 осіб до 1169 осіб.
Керівництво відомства пояснює це наявністю великого числа хворих, зокрема, ВІЛ-інфікованих осіб, але ж ці самі фактори існували і два, і три роки тому, а смертність не була такою великою. Зросло за рік і число випадків суїциду, які не залежать від числа хворих з 44 до 59 випадків.
Різнобій цього року стався у визначенні числа хворих на туберкульоз – різним запитувачам ДПтСУ повідомляла різні дані. Останні дані – хворих 4822.
Зростає число ВІЛ-інфікованих осіб, хоча така тенденція існує і на волі.
Прискіплива увага суспільства до утримання окремих відомих осіб засвідчує велику суб’єктивну складову у оцінці здоров’я утримуваних осіб. Ці вкрай серйозні тенденції потребують зрозумілих і правдивих пояснень з боку відомства, яке їх не надає.

Робота в ув’язненні
В колоніях працює менше половини засуджених осіб. Нерідко факт роботи адміністрацією не оформлюється, що потім породжує конфлікти. Заробітна платня часто вельми низька, іноді на місяць 100-200 грн., з яких у розпорядженні засудженого залишається 15-25 грн.
Відсутнє соціальне страхування, і засудженим до Пенсійного фонду не нараховуються внески за роботу у в’язниці, що не передбачено законом, є дискримінацією, забороненою Конституцією України.
Держава не стимулює розвиток виробництва у в’язницях. Зміни до Закону «Про застосування амністії в Україні», які стали чинними з 1.01.2012 року, передбачають, що зможуть бути амністовані тільки ті, хто не матиме заборгованості по виконавчим листам, а отже наступні амністії будуть вкрай малочисельні.

Умовно-дострокове звільнення
Залишається архаїчною процедура надання умовно-дострокового звільнення. Це механізм, яким можна суттєво зменшити чисельність в’язнів. Але щороку відмовляється в УДЗ десяткам тисяч засуджених. Ця процедура дуже корупційноємка, що безумовно впливає на рівень застосування УДЗ. Навіть коли адміністрація установи згоджується надати УДЗ та подає документи до суду, прокурори в суді наводять безглузді мотиви для відмови у звільненні, як от прокурор Дундар у Горлівці Донецької області: сім заохочень – то мало, і засуджений не працював, хоча він не мав роботи не з своєї вини, адже в колонії просто немає роботи.
Практика Європейського Суду та європейські стандарти та підходи в місцевих прокуратурах зовсім не знайомі.
 
Скарги
Не змінюється ситуація й у царині подання скарг. За даними самої пенітенціарної служби з поданих до неї скарг на рік підтверджується 2-3. А прокуратура, згідно її звітів, знаходить сотні порушень у діяльності установ. Не зрозуміло, чому ж самі засуджені не скаржаться на ті численні порушення, які віднаходить прокуратура?
Листування в’язнів  тотально під контролем адміністрації, чим і забезпечується така чудова та нереальна статистика скарг.

Законодавство
Попри постійні звернення громадськості, залишаються в законодавстві норми, які порушують Конституцію України. Це не тільки не перерахування внесків до Пенсійного фонду працюючим в’язням та не зарахування часу роботи у в’язниці до пенсійного стажу, допоки людина сама не заплатить ці внески.
Це ще не оформлення пенсій всім тим в’язням, які отримують право не пенсію під час відбування покарання – і за віком, і по інвалідності.
Міністерство соціального захисту обіцяє розглянути це питання після того, як Пенсійний фонд стане бездефіцитним.
Не вносяться зміни до Правил внутрішнього розпорядку, хоча більше двох років тому були внесені зміни до Кодексу і їх треба врахувати в Правилах.
Звіти до міжнародних органів
У Звітах до міжнародних інституцій Україна прикрашає ситуацію, подаючи невірні дані та замовчуючи суттєві проблеми, що існують.
Взаємодія з громадськими організаціями
Зростає число неурядових організація, чия активність стосується сфери кримінально-виконавчої системи, але здебільшого їх активність спрямована на надання допомоги в’язням, іноді – персоналу установ. Натомість громадських організацій, які б обстоювали порушені права засуджених — одиниці. Ще менше тих, які звертають увагу на проблеми персоналу установ. Практично відсутні організації, які переймаються проблеми жертв злочинів.
На словах відомство за співпрацю з громадськістю, але нерідко заплющує очі на ініціативи та пропозиції таких організацій. Так, ДПтСУ проігнорувала у липні участь у громадських слуханнях на тему дотримання прав людини у системі або аналогічну цій прес-конференцію з питань діяльності відомства у вересні. Відповіді на запити громадських організацій іноді надсилаються майже з двомісячною затримкою, коли актуальність питань буває вже зникає. Досі керівництво відомства не усвідомило, що громадські організації – величезний ресурс у ресоціалізації ув’язнених. В цьому, як і в інших питаннях, декларації та запевнення відомства далекі від практики та конкретних дій.

Для отримання Доповіді можна звертатись за тел./факс 062-304-1471 або за e-mail  bukalov@pisem.net або за адресою   а/с 4836, Донецьк, 83092. 
Контактна особа:  Олександр Букалов,  099-709-5679.

You must be logged in to leave a reply.